День святого Миколая
День святого Миколая з кожним роком набуває усе більшої популярності в Україні.
Він є найулюбленішим святим у християнському світі. Його пам’ять відзначається на Сході й на Заході 6 грудня (19 грудня за старим стилем).
Свято Миколая прийшло до України 1088 року за часів князя Всеволода Ярославовича. На честь святого княгиня Ольга побудувала один з перших храмів Київської Русі в середині IX століття – над могилою Аскольда в Києві. Найдавнішу збережену українську ікону святого Миколая датують початком XIV століття.
Сотні церков в Україні побудовані на честь Чудотворця Миколая. А в місті Миколаїв йому споруджено великий пам’ятник. В українському народному фольклорі багато приказок, у яких згадується Миколай. Так, на Херсонщині, якщо на Миколи йшов сніг, говорили: «Миколай бородою трусить — дорогу стеле», а на Харківщині загадували: «Як на Миколи іній — буде овес». Постать Миколая, поряд із Богородицею та Ісусом можна зустріти у стародавніх українських щедрівках.
Для наших прабабусь і прадідусів святкування Миколая не обмежувалось отриманням подарунків. На Харківщині 17, 18, 19 грудня справляли так звані Миколині святки. У ці дні варили кутю та узвар, щоб наступного року був урожай на плоди й на ячмінь. Існувала й традиція випікання спеціального печива – миколайчиків. А на Гуцульщині побутував весільний звичай, коли молодих освячували іконою Миколая. Молодий перед батьком ставав, як перед святим Миколаєм, а наречена перед матір’ю, як перед Богородицею.
В давнину на Миколая укладалися договори і угоди, бо всі були впевнені, що в цей святий день ніхто не зважитися на обман. А ще зі свята Миколая в українських містах починали працювати ярмарки, де встановлювалася ціна на хліб і борошно.
Святий Миколай народився 15 березня 270 в Патарах Лікії у родині благочестивих та заможних батьків, він отримав бездоганну освіту. Після того, як Миколай роздав своє багатство бідним, він був висвячений у сан священика й боровся за поширення християнської віри, захищаючи слабких, стражденних та потерпілих. Його сходження на Лікійський архієпископський престол (нині Демре Туреччина), спровокувало гнів язичників, які його ув’язнили й катували. . Він був звільнений після перемоги Костянтина Великого і присвятив себе пастирству. Брав участь у Першому Вселенському Нікейському соборі (325) та спочив з миром 6 грудня 343. Після смерті його назвали «ароматний» тому що його мощі почали виділятити миро. Святому Миколаю приписують багато чудес.
Більшість мощів знаходиться сьогодні в базиліці Святого Миколая в Барі (Італія) та маленька їх частина у церкві Святого Миколая на острові Лідо, у Венеції. Їх перевезення до Італії було здійснено за часів візантійського імператора Олексія II Комніноса (1180-1183), коли Міри були завойовані турками-сельджуками та був ризик їх знищення.
Він є покровителем моряків ВМФ та торгового флоту. Також св. Миколай є покровителем таких міст, як Александруполіс, Волос, Галаксіді, Козані, Полігірос, Сітія та Сірос.