Невловимий Саакашвілі
Останні три місяці Україна знаходиться в центрі скандалів. Будь-то "Райські папери", чи новий закон про освіту, який начебто утискає національні меншини країни. Найтривалішою та гучною є ситуація та події довкола імені екс-президента Грузії Міхеіла Саакашвілі.
11 Грудня Печерський суд м. Києва вирішив не арештовувати Саакашвілі на час розслідування. Міхеіла Саакашвілі затримали ввечері 8 грудня і помістили до ізолятора тимчасового тримання Служби безпеки України. Йому інкримінують ч 2. статті 256 - "Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності".
Цій події передував "Марш за імпічмент" (3 грудня), як реакція громадськості на дії влади. Зокрема, втручання СБУ та Генпрокуратури в діяльність НАБУ, проведення обшуків у його співробітників. Факт, який не залишився не поміченим ЄС, США, Великобританією.
5 грудня вся країна із подивом слідкувала за подіями в Києві, коли СБУ намагалось затримати Саакашвілі, а той погрожував зістрибнути з криши 5-ти поверхового будинку. В решті решт соратникам екс-президента вдалось "відбити" останнього від силовиків. В той самий день, пізніше, Генеральний прокурор України оприлюднив аудіо-запис начебто розмови екс-президента Грузії Міхаіла Саакашвілі і Сергія Курченка (бізнесмена з кола Віктора Януковича, котрий втік з України та наразі перебуває в Москві). Генпрокуратура стверджує, що Міхеіл Саакашвілі домовлявся з Сергієм Курченком про фінансування акцій протесту. Проте Саакашвілі заявив, що не знає хто такий Курченко.
Президент Порошенко під час робочого візиту до Литви 8 Грудня запевнив, що за весь час роботи антикорупційних органів в Україні, від самого початку їх створення, ні він, ні представники влади не втручались у їх роботу. На переконання Петра Порошенка, ефективність роботи всіх антикорупційних органів має вимірюватися не кількістю прес-конференцій, а кількістю корупціонерів, які будуть запроторені за грати.
Очевидно, що Україна стала сценою політичної боротьби, котру важко зрозуміти українцям, не кажучи вже про закордонних спостерігачів.
З одного боку Міхеіл Саакашвілі, котрий зарекомендував себе як ефективний борець із корупцією в Грузії, має повне право критикувати сучасну українську владу за повільність у боротьбі з нею. Але методи, які для цього використовуються не викликають захоплення, а тільки ще більше запитань. З іншого боку українська влада, котра демонструє старі авторитарні звички та ухиляється від відповідей, що викликає як мінімум занепокоєння та обурення у суспільства, котре кожен день втрачає співвітчизників у війні з Росією.
В часи, коли військовий агресор своїми гібридними діями використовує будь-яку ситуацію на свою користь, робить біле чорним, а чорне білим. Коли обидві сторони поводяться нерозумно, завчасні виводи тільки шкодять. Адже дана історія матиме продовження.
Анна Маніаті
