Українки, яких весь світ знає як «Російських танцівниць» Едгара Дега
Bажко повірити своїм очам, а втім перед вами пастелі та малюнки Дега з серії під назвою «Російські танцівниці».
Наприкінці XIX століття наші співвітчизниці виступали у паризьких вар’єте, саме там їх і міг побачити художник, мало знайомий з особливостями політичногоустрою Російської імперії.
Як відомо, Москва піддавала свої колонізовані території русифікації, пригнічуючи розвиток місцевих культур. Дозволялись лише «невинні» для імперії національні прояви, до яких відносились народні пісні й танці.
Дега на кінець життя все частіше малював пастеллю, експериментуючи з кольором і технікою.
Українські танцівниці в яскравому вбранні, у вінках з квітами й стрічками стали для нього ідеальними моделями. Художник називав цю серію своїх робіт «оргіями кольору».
На відміну від балерин з їхніми відточеними, скульптурними па українки привабили Дега енергією танцю, нестримним, «первісним» прагненням людського тіла «вдарити в закаблуки».
Невагомі балетні пачки в роботах художника змінилися на наші національні й, як казав Дега, екзотичні строї.
Попри очевидні політичні трансформації, світ мистецтва продовжує заплющувати очі на помилку Дега у назві цієї серії пастелей і малюнків. Вважаєте, не можна змінити оригінальну назву? Авжеж можна.
Скажімо, класику британського детективу – роман «Десять негренят» Агати Крісті – у США перейменували у «Й нікого не стало». А у самій лічилці дітей замінили на солдатиків.
Нам це може здаватися зайвим, та Україна не переживала чорного рабства, і тому варто дослухатися до аргументів тих, у чиїй історії така гірка сторінка була. З 1980-х з американським варіантом назви стали перевидавати роман також в інших країнах. Україна, до слова, в їхньому числі.
Часи змінюються – і змінюється наше ставлення до того, що раніше вважалося цілком прийнятним.
Чи можливо дати українським танцівницям Дега правдиву назву? Навряд у цьому зацікавлений хтось крім нас.
Наталя Гузенко
Джерело: 1
