Краса й смуток борщівської вишивки

Неймовірно красива борщівська вишивка – величезна історично-культурна цінність і гордість Тернопільського краю, адже слава про неї вже давно розповсюдилася по всьому світі!
Фантастично красиві, густо зашиті квітковими та геометричними візерунками, унікальні – двох однакових сорочок практично не знайти…
Яскраві борщівські вишиванки, що почали виготовлятися понад п’ятсот років тому на заході Тернопільщини, вражають не тільки неповторними техніками шиття, яких налічується понад п’ятдесят. Виникнення борщівської вишивки оповите цікавими оповідями й легендами, багато з яких є сумними і навіть трагічними.

За давніми розповідями, в 15-18 століттях на Борщівський край постійно здійснювали набіги татарські й турецькі завойовники. Під час одного з таких нападів у кількох селах цього району були вбиті всі чоловіки, тож жінки заприсяглися носити траур за загиблими впродовж кількох поколінь.

Після таких подій вишиванки з густими чорними візерунками одягалися на всі урочистості, в тому числі на весілля та інші свята. І лише після 20-30-х років минулого століття, коли збіг термін клятви, жінки знов почали застосовувати у вишивці яскраві життєрадісні кольори замість чорної вовни.

Розповідають також, що якось на Борщівщині виникла хвороба, від якої потерпали лише жінки. Аби захиститися, вони почали густо розшивати сорочки чорними нитками. Це їх і вберегло, адже в давнину вірили: чорним кольором, що асоціюється зі смутком, можна обдурити смерть.

Є ще й релігійна легенда. Тривала засуха панувала в Борщівському краї, від якої потерпали люди, гинула худоба та врожай. Якось старшій жінці наснився сон, буцім Божа Матір на березі річки вишиває чорним по полотні щедрі візерунки з яскравими кольоровими вставками. І звернулася Вона до тієї жінки, мовляв, коли завершу працю, піде дощ і скропить усе навколо своєю живильною силою, все тоді забуяє. Прокинувшись, жінка вирішила, що сон був віщим, і взялася вишивати, та й односельчанам порадила. Малюнки на полотні можна розтлумачити як родючий ґрунт із врожаєм на ньому. Селянки взялися за рукоділля, а затим прийшли до храму і разом благали про дощ. Пішла довгождана злива, а вишиті чорними нитками сорочки стали оберегами для жителів Тернопілля.

Витоки борщівської вишивки можна простежити ще в трипільській культурі. З того часу до нас дійшли кола, ламані лінії, ромби та інші фігури. Мистецтвознавці доводять, що ця вишивка поруч із полтавською є однією із найдавніших та найпопулярніших нині.

Попри закладену в ній траурність, борщівські вишиванки з барвистими вкрапленнями виглядають дуже ошатно. Існують два типи такого вбрання: повсякденна сорочка — із візерунком тільки по коміру та на манжетах, і святкова, що має орнамент на грудях, спині, плечах та по всій довжині рукавів. Один такий розкішний рукав жінка могла вишивати цілу зиму.

Справжня борщівська сорочка пошита з білого домотканого полотна (переважно з конопляного, лляного практично не використовували) й вишита грубими вовняними нитками.

Самих технік вишивання борщівської сорочки нараховується понад 50! Кожна така сорочка з бабусиної скрині таїть свої історії й таємниці. Попри сумне походження, борщівська вишиванка має урочистий святковий вигляд та є реліквією для кожної сім'ї.

Неповторна вишивка Борщівщини здавна високо цінується як в нашій країні, так і поза нею. Зокрема, відома поціновувачка цього виду вишивки тернополянка Віра Матковська вже давно збирає і дбайливо береже найкращі зразки старовинних борщівських сорочок. Її приватна колекція налічує понад півтори тисячі унікальних експонатів, зібраних мало не в кожному селі Борщівщини.

За матеріалами vsviti.com.ua

Статті на подібну тему:

Історія української народної вишиванки

Таємні символи української вишиванки

Символіка кольорів української вишивки