Ультраправі симпатії Путіна
Те, що взагалі зрозуміли греки про кризу в Україні це, що деякі нацисти за допомогою Європейського Союзу та відомих вбивців інших народів – американці, скинули законний уряд, що призвело до відділення-окупації Криму Росією. Для того, щоби всіх переконати в цьому, вони випустили кілька «драконів» із засобів масової інформації, таких як фотографії прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, у якій він нібито вітає нацистським жестом, а також деякі факти, такі як відносини грецької нацистської партії «Χρυσή αυγή»( Золота Зоря) з ультраправими партіями України, Свободою і «Правий сектор».
Це знамените «антиімперіалістичне» читання історії було почато з сайту «Іскра» колишнього депутата нині правлячої партії «СІРІЗА» Панайотіса Лафазаніса, який знайшов ще одну можливість наголосити, який «поганий» для людей Захід, зокрема Європа та США. І такого роду казочки стали набувати поширення. Як писав товариш Міхаліс Мітсос: «Нацисти прийшли до влади в Києві і проголосували за ряд законів, які забороняють Комуністичну партію, декриміналізацію нацистської пропаганди, забороняють мови меншин, доручають безпеку країни воєнізованим формуванням? Відбулися такі події? І ми нічого не зрозуміли? І нічого не писала іноземна преса? І Європа не сказала ані слова?» (газета «Τα Νέα») 02/28/2014.
Але головна проблема в тому, що те ж саме «антиімперіалістичне» визначення зробила й партія «Χρυσή αυγή», яка засудила «американських та німецьких сіоністів... які працювали безпосередньо з нацистською партією України» (заява партії «Χρυσή αυγή», 27.02.2014)! За словами організації: «дії США і ЄС, за підтримкою української опозиції, по суті спрямовані на оточення Росії та її ізоляцію. Зі спробою вступу до ЄС планується, також, подальший вступ до НАТО та дефенестрація Росії з Криму» («Причини американо-сіоністського перевороту в Україні», 02.03.2014.
Нас не повинно дивувати те, що партія «Χρυσή αυγή» надає перевагу Путіну й виступає проти ультраправих братських партій України (які насправді брали участь у великих демонстраціях на Майдані проти проросійського президента України Віктора Януковича). Майже всі ультраправі партії стали прихильниками Володимира Путіна й нетерплячими пропагандистами його маніпуляцій в Криму, пише Пол Еймс в журналі Business Insider. «Ура референдуму в Криму», кричав Маттео Сальвіні, керівник італійської націоналістично-консервативнаої партії Lega Nord, тому що «протистоять міжнародним вимогам Меркель, Обами й Баррозо». Ще більш права кома від ультраправої Lega Nord, «Національний фронт Італії» надрукувала плакати із зображенням президента Росії та гаслом «Я з Путіним». Її голова Adriano Tilgher написав дифірамб на своїй персональній сторінці на Facebook: «Путін сказав «ні» Європейському союзу… він має смілу позицію проти гомосексуального лобі та проти фінансових центрів, які хотіли війни в Сирії».
Відповідну позицію за Путіна зайняв і «Національний фронт» Марін Ле Пен. Прес-секретар французької ультраправої партії заявила навіть Полу Еймсу, що «в Росії сприймають «Національний фронт» дуже позитивно. Не тільки терплять нас. Вони бачать нас як друзів».
Mitchell Orenstein, глава політології університету Northeastern Бостона, має одне пояснення цього зближення: «Під час холодної війни, Радянський Союз зміцнив комуністичні партії Європи й вони, у свою чергу, робили ставки на Москву та намагалися перейняти на Заході деякі форми пропаганди. В даний час Росія використовує багато радянських методів, але тепер знаходить кращих партнерів серед крайніх правих, ніж серед крайніх лівих».
Можна подумати, що симпатії крайніх правих до уряду Путіна пов’язані з їх мрією про «фюрера», тобто лідера, що не турбується надто правами людини та міжнародними договорами, але дуже впевненого та «крутого», що дивиться крізь пальці на «правові нюанси» заради «величі нації».
Але Mitchell Orenstein в статті, опублікованій в журналі Foreign Affairs говорить саме про нехарактерну «міжнародну чорну організацію», яка базується в Москві та має зв’язки з усіма ультраправими партіями Європи. Нацистська партія Йоббік (має третє місце в парламенті Угорщини) є привілейованим співрозмовником в російських елітних колах, близьких до Путіна. Лідер Бон Ґабор, якого запросили в травні 2013 року, для виступу в Державному університеті Москви, російські націоналісти, а також для зустрічі з керівництвом Державної Думи. За даними сайту угорських нацистів, візит «ясно показав, що росіяни вважають Йоббік своїм партнером». Нацистська партія люто критикує євроатлантичні інститути Угорщини та вважає, що референдум, який відбувся в Криму, це є «приклад для наслідування». «Шепіт наполягає» пише Mitchell Orenstein, «що ентузіазм Йоббік оплачується в російських рублях».
Декан університету Northeastern в Бостоні, теж саме має на увазі й відносно грецької ультраправої партії «Χρυσή Αυγή». Він також вказує, що на веб-сайті, пов’язаному з партією «Χρυσή Αυγή» опублікована новина про те, що професор Московського університету й колишній радник Кремля Олександр Дугін (батько вчення про Євразійську політику Росії) написав послання до ув’язненого лідера ультраправої грецької партії Нікоса Міхалол’якоса, в якому «надає підтримку геополітичній позиції «Χρυσή Αυγή».
Нарешті, телеграма, що була опублікована WikiLeaks, повідомляє, що « крайня права партія «Атака» має тісні зв’язки з посольством Росії в Софії. Звіти, які показують, що «Атака» фінансується з Росії, циркулюють протягом багатьох років, але не були ідентифіковані. Але докази ентузіазму «Атаки» щодо зовнішньої політики Росії опубліковано. Радіо Болгарія повідомило, що парламентська група Атака «наполягала, щоби Болгарія визнала результати референдуму в Криму щодо анексії регіону до складу Російської Федерації». Тим часом, лідер партії Волєн Сідєров наполегливо просить, щоби Болгарія заблокувала вето на вирішення економічних санкцій відносно Росії.
Але є ще один доказ, щодо підтримки деякими політичними групами зовнішньої політики Росії. Майже всі праві партії Європи (та деякі ультраліві, починаючи з німецької De Linke) направили спостерігачів на незаконний референдум у Криму. Там був угорський «Йоббік», «Національний фронт» Франції, болгарська «Атака», «Партія Свободи» Австрії, бельгійський «Vlaams Belang», партія Берлусконі «Forza Italia» разом з «Lega Nord», також крайнє праве формування польської «Самооборони».
Mitchell Orenstein робить висновок, що європейські уряди повинні дослідити можливі фінансування, ззовні, правих партій в ЄС. «Деякі з цих партій є в Європарламенті, де вони працюють щодня, щоби позбавити легітимності Європу .Їх виборчий вплив зростає, вони можуть бути профінансовані з Росії... Росія може найближчим часом (примітка автора - Після європейських виборів) знищити єдність ЄС зсередини».
Переклад - Іоанна Теліаніді, коректор перекладу - Яна Гончар-Куклас
Джерело: 1
