| sadowod.com | vivaspb.com |

Російське гібридне втручання в німецьку політику щодо біженців

. ІНШІ КРАЇНИ

RussianGermanyMigrants

Демонстрації проти міґрантів, зокрема, такі як PEGIDA (Патріотичні європейці проти ісламізації Заходу) в Дрездені, або схожі рухи в інших німецьких містах - сьогодні звичайне явище для Німеччини. I не дивно, якщо ці демонстранти привітали би президента Росії Володимира Путіна як зразкового авторитарного лідера, що прагне захищати християнство й не коритися американському імперіалізму.

Такі ідеї були фантазією лише для німецького руху ультра-правих. Але в січні 2016 року ситуація змінилася. Тепер Німеччина стикається з російським гібридним втручанням у внутрішні політичні відносини, націленим на те, щоби нашкодити чинному уряду та канцлеру Меркель, зокрема.

Це почалося, коли Перший національний телевізійний канал Росії повідомив, що дівчину російського походження було викрадено та зґвалтовано групою мусульманських біженців у Німеччині. Даний звіт незабаром було спростовано німецькою поліцією, яка підтвердила, що дівчина не була зґвалтована (хоча секс з неповнолітніми є також кримінальним злочином), і що підозрювані чоловіки не були біженцями. Проте це спростування не завадило російським державним ЗМІ продовжувати змальовувати внутрішню ситуацію в Німеччині у похмурих тонах, зображуючи країну, яка скочується в анархію через неконтрольований наплив кримінальних та/або терористично налаштованих міґрантів. Російська пропаґанда широко використала здобутки правих екстремістів та неонацистських груп, щоби посилити картину занепаду у Німеччині. Пропаґанда досягла свого піку, коли з’явилися плітки, що 400 росіян штурмували будинок з біженцями, аби взяти їхню безпеку під свій контроль. Звичайно, цього інциденту не було в реальності, то була лише вигадка. Але він викликав резонанс як в Росії, так і в середовищі німецьких правих.

Після цього у неділю 24 січня почалися менші за чисельністю демонстрації проти уряду та Меркель, учасники яких вимагали, зокрема, "захист" від нападів сексуального характеру. Незважаючи на те, що написи на банерах було зроблено ідеальною німецькою, навряд чи ці демонстрації репрезентували пересічного німецького громадянина. Їх організовувала група під назвою "Міжнародний конгрес німців з Росії" (Internationaler Kongress der Russlanddeutschen), невідома до цього, і яка не мала нічого спільного з жодною з давно існуючих організацій німців російського походження. Раптова поява нізвідки організації, яку цікавить виключно політична мобілізація, значною мірою нагадує російську гібридну кампанію 2014 року на Донбасі.

26 січня міністр закордонних справ Росії Лавров висловив свою точку зору на подію, звинувативши Німеччину в заплутуванні розслідування справи з політичних причин. Це залишає мало сумнівів стосовно того, що Кремль навмисно мобілізує російську діаспору, щоби активізувати розподіл у Німеччині. Він пішов ще далі, заявивши, що захист російських громадян у Німеччині є предметом занепокоєння для російської зовнішньої політики. Саме такі виправдання було використано стосовно російської інтервенції в Грузію та в Україну.

Після повідомлень про поширені сексуальні напади на жінок в різних містах Німеччини, що сталися напередодні новорічної ночі, внутрішні дебати стали дійсно напруженими. Той факт, що поліція не володіла інформацією щодо масштабів інцидентів, аж поки вони не з'явилися у ЗМІ, підірвав довіру багатьох німців до важливих державних інституцій. Росія наразі намагається зміцнити цю незадоволеність та недовіру, аби завдати шкоди уряду Німеччини та Меркель. Як Німеччина намагається надавати Україні європейську підтримку та дотримуватися санкцій проти Росії, так само спрацьовує й зворотній механізм російської пропаґандистської машини. Й криза біженців є для цього зручною нагодою.

Але чи йдеться лише про пропаґанду? Демонстрації виявили співпрацю не тільки між російською пропаґандистською машиною, рухами PEGIDA та правою політичною партією Альтернатива, для Німеччини (Alternative für Deutschland - AfD), але також зв'язки із вкрай екстремістськими активістами, включаючи неонацистську Націонал-демократичну партію Німеччини (NPD). Чи починає Росія організовувати та фінансувати праве крило німецької опозиції? В Австрії спонсорство та підтримка правих екстремістів Росією злагоджено працює вже довгий час. У Німеччині політичні та культурні відмінності зробили таку стратегію дещо складною для виконання. До сих пір Росія покладалася на своїх посткомуністичних союзників - партію Лівих (Die Linke), а також на русофільське крило соціал-демократів. Але, оскільки AfD піднімається в рейтингах, ситуація змінюється. Росія тепер може претендувати на значно більший вплив на німецьку політику, й ідеологічно афілійовані союзники видаються кращими партнерами з бізнес-еліти старих часів канцлера Шредера.

Але російські спроби дестабілізувати Німеччину можуть легко обернутися проти неї самої.
По-перше, антифашизм досі глибоко вкорінений у німецькій політичній культурі. Це може завадити Росії задіяти у своїх планах серйозних політиків, оскільки російська пропаґанда стає більш схильною до ксенофобії, а зв’язки з екстремістськими правими стають все більш очевидним.
По-друге, поки посткомуністична партія Лівих (Die Linke) є все ще безумовно проросійською, її шанси увійти до правлячої коаліції дуже малі. Близькість партії до Кремля робить їхні зв'язки з іншими лівими партіями (Зеленими або соціал-демократами) слабкиими, а створення з ними лівого коаліційного блоку - неможливим. Оскільки антиамериканізм, антиєвропеїзм та шовінізм (спрямований проти неросійського східноєвропейського населення) партії Лівих стає все більше й більше схожим на політику правих партій, збільшення російського впливу веде до об'єднання німецьких основних партій у бажанні протистояти цьому тискові. В результаті цього німецькі зелені більше підтримують Меркель, ніж деякі учасники її власної партії.

Замість дестабілізації Німеччини, російські втручання можуть спонукати німецьких політиків підтримати санкції проти Росії, поки Росія не виконає Мінські домовленості. Це також буде стимулювати німецьких чиновників більш уважно поставитися до політики невизнання щодо Криму. І останнє, але не менш важливе, все це налаштує німецьку громадську думку на те, щоби захистити союзників по НАТО від втручання Росії в їхні справи - маючи безпосередній досвід такого втручання й добре знаючи, що являє собою гібридна зовнішня політика Кремля. Це не означає, що російське втручання зупиниться: не вперше, й не востаннє, вочевидь, Кремль провадить політику, приречену на провал.

Переклад з грецької : Поліна Мошенська

Коректор: Яна Гончар-Куклас

Джерело: 1