Зеленський і Ердоган обговорили Донбас, Крим і туристів
Президент України Володимир Зеленський 6-7 Серпня перебував з візитом у Туреччині. В Анкарі він зустрівся з президентом Реджепом Таїпом Ердоганом.
Зустріч між президентами країн у форматі "віч-на-віч" тривала на годину довше запланованого. Говорили про Донбас, економічне співробітництво, анексію Криму і проблему переслідування кримських татар, співпрацю у будівництві доріг та аеропортів.
"Ми переглянули кроки, які повинні зробити на шляху розвитку економічного співробітництва між двома країнами. Настав час фіналізувати переговори про створення зони вільної торгівлі між Україною і Туреччиною — сказав за підсумками зустрічі пан Ердоган, — Минулого року 1,3 млн українців відвідали Туреччину, це найкращий показник того, як розвинулись гуманітарні зв'язки між нашими народами".
Євгенія Габер, заступник директора Дипломатичної академії України відзначає, що на сучасному етапі Туреччина є не просто важливим партнером України, але й ключовим гравцем у регіоні, від якого значною мірою залежить безпека та стабільність в усьому Чорноморському басейні.
Питання Криму, захисту кримських татар, відносин з Росією, США, ЄС та НАТО в регіональному вимірі, енергетична безпека, співпраця у військово-технічній сфері та розвиток економічних відносин – лише деякі з того клубка питань, який доведеться розплутувати новому українському президенту на турецькому напрямку.
Унікальність відносин між Україною і Туреччиною полягає в тому, що між країнами фактично не існує "проблемних питань", які б унеможливлювали їх подальший розвиток. З іншого боку, так само немає і простих рішень, які дозволили би швидко вивести співпрацю на якісно новий рівень.
Важливим напрямком українсько-турецьких відносин, особливо на тлі погіршення безпекової ситуації в Чорному морі після початку російської агресії в Україні та Сирії, залишається військово-технічна співпраця. Контракти на закупку турецьких систем зв’язку та бойових безпілотників для потреб української армії, а також допомога українським ВМС у розбудові власного флоту багатоцільових військових кораблів за моделлю турецьких корветів – приклади успішної взаємодії на цьому напрямку.
Водночас тісна співпраця офіційної Анкари з Москвою, в тому числі і у ВПК, значно ускладнює перехід від комерційних угод до створення спільних підприємств, що передбачає й трансфер певних чутливих технологій.
Анкара традиційно наполягає на формулі "двох паралельних треків" у відносинах з Росією та Україною, наголошуючи, що вони не суперечать один одному.
В реальному житті, однак, паралельні прямі перетинаються – і все частіше. Доказом цього стало нещодавнє голосування в ПАРЄ, де турецька делегація в повному складі виступила за повернення Росії права голосу.
У липні відбулася перша поставка російських систем С-400 до Туреччини, незважаючи на загрозу американських санкцій, виключення Анкари з програми винищувачів F-35 та поглиблення кризи всередині НАТО. Триває будівництво "Турецького потоку", який має поставляти російський газ до Європи в обхід України.
При всіх досягненнях у двосторонніх відносинах, досі Туреччину важко було назвати стратегічним пріоритетом української зовнішньої політики, але бажання встановити прямий контакт вже в перші місяці президентства – безумовно, позитивний сигнал з обох сторін.
