Чи ЄС несе відповідальність за кризу в Україні?
Багато з тих, хто просить Brexit, звинувачує ЄС за незграбність рухів в Україні, та в тому, що почалася ланцюгова реакція, котра призвела до кривавої гібридної війни.
Вони звинувачують лідерів ЄС в імперському діапазоні ЄС у спробі втягнути Україну в зобов'язуючі угоди. Тому Борис Джонсон заявив 9 травня: "Якщо ви хочете приклад зовнішньої політики, а вимоги ЄС проводять оборонну політику, що викликає реальні проблеми, то подивіться, як це насправді сталося в Україні".
Росіянам ніколи не подобалося "Східне партнерство" ЄС - що утворилося в 2008 році й було розроблене для зміцнення відносин між Брюсселем та Вірменією, Азербайджаном, Білорусією, Грузією, Молдовою та Україною. Вони вважали це партнерство, разом з угодами про асоціацію та торгові угоди , як схеми для підриву їх суверенітету в Східній Європі. Була якась правда в цьому, але ЄС не може нести відповідальність за незаконну та агресивну реакцію з боку Росії проти подій в Україні.
В межах України існував політичний консенсус - проваджений політиками, котрі схильні до Росії, як Віктор Янукович, президент з 2010 по 2014 рік. Працював на розробку угоди про асоціацію та торгівельні угоди з ЄС. Та й сама Росія була відносно спокійною щодо цих переговорів під час президентства Дмитра Медведєва. Черговий саміт Росія-ЄС, Європейська комісія спробувала обговорити угоди для України та їх наслідки для Росії, але російська сторона не була зацікавлена.
Це змінилося, коли Путін повернувся на пост президента Росії в 2012 році на третій термін. Він планував перетворити Митний союз, котрий з'єднує Білорусь, Казахстан та Росію, в набагато більший "Євразійський економічний союз"(ЄЕС). Він сподівався, що це стане стратегічною противагою ЄС. Потрібна була Україна, щоби надати проекту ваги та надійності. Навесні 2013 року Путін дізнався, що якби Україна здійснила торгову угоду з ЄС, а це означає більш низькі тарифи- то не зможе приєднатися до ЄЕС, котра буде мати високі спільні тарифи.
Таким чином, Путін почав блокування українського експорту в Росію і погрожував важкими економічними наслідками, якби Янукович підписав угоду з ЄС. У листопаді 2013 року, Янукович поступився тиску з боку Росії- на здивування установ ЄС, європейських урядів та уряду Обами. Але потім прийшла черга президентів Росії та України здивуватися : крах угоди ЄС призвів до народного повстання в Києві і запеклих зіткнень, а в лютому 2014 року, до відставки Януковича.
Можливо, Путін побоюється, що новий, прозахідний український уряд буде прагнути вступу до НАТО. Якою б не була причина, російська армія захопила український півострів Крим, котрий приєднали до Росії. До квітня місяця ополченці повстають проти Києва і за підтримки російських спецслужб зайняли міста в реґіоні Донбасу на Сході України.
Західні уряди в черговий раз не думали, що Путін піде на настільки зухвалі й протиправні дії. Але незважаючи на те, ЄС не повинен нести відповідальність за зіткнення. Проте, правомірно запитати, чи повинен був Брюссель більше думати про те, як Росія буде реагувати на його плани з Україною? Не допоміг би більш проникливий аналіз ЄС, щоби зрозуміти, що Росія злиться все більше і більше?
Можливо, але потрібно враховувати дві речі. По-перше, політика ЄС для Росії обумовлена головним чином в основних національних столицях, таких як Берлін, Париж і Лондон. Робота установ Брюсселя в значній мірі реалізує лінії, що встановлюють уряди. І уряд США, котрий підтримував східне партнерство, не зміг передбачити, як відповість Росія.
По-друге, важливий початок був у небезпеці. Якщо ЄС, після того, як удосконалився і провів "проникливий аналіз" був насправді сказав у Києві: "Немає необхідності кидати виклик Путіну, і ви не повинні, тому ми видалимо угоди, що сприятимуть зростанню вашого економічного розвитку зі збільшенням торгівлі ". Для багатьох британських євроскептиків і "реалістів" після школи дипломатії Кіссінджера, відповідь на це питання,- так. Реалісти вважають , як Росія і Китай, що великі країни мають право встановлювати сфери впливу в їх околицях. Але цей світогляд несумісний з принципом самовизначення, а також підтримується більшістю урядів ЄС. Якщо прийняти цей принцип, то повинен дозволити суверенній державі, як Україна, щоби вибрала свій власний напрямок зовнішньої політики.
У будь-якому випадку, з дня початку бойових дій на Донбасі, ЄС виконав велику роботу, щоби допомогти стабілізувати ситуацію. Намагається тримати "живою" економіку України, надав фінансової допомоги 4 мільярди євро, для виплати з початку 2014 г. ЄС надав гуманітарну допомогу жертвам конфлікту, в тому числі переміщеним особам. Також надає технічну допомогу, щоби допомогти з реформами, у тому числі по боротьбі з корупцією.
До того ж, незважаючи на бурчання з боку деяких держав-членів; зберіг тиск на Росію за допомогою санкцій, котрі позбавили доступу до капіталу великі державні російські компанії. Без цих санкцій, а також можливості того, що вони можуть бути посилені, ймовірно у Росії цілком може появитися спокуса загарбати більше українських територій. У гіршому випадку, ЄС часом здаються наївними під час української кризи. Але в цілому виступ був респектабельним.
Charles Grant
Переклад: Наталя Ананевич
Редактор: Яна Гончар-Куклас
Джерело: Capital
