Чи стане Донбас другим Чорнобилем ?

Останнім часом серед журналістів, фахівців, військових та місцевих жителів окупованих територій поширюється занепокоєння екологічним станом на Донбасі. Мова йдеться навіть не про жахливі наслідки війни для флори та фауни регіону, але про чинники, які загрожують життю людей як на окупованих територіях, так і на територіях, що контролюються Україною, і навіть ширше. Адже в одній з шахт законсервовані радіаційні сполуки, які зберігаються після підземного ядерного вибуху.

Донбас — найбільший індустріальний регіон світу, де триває війна. Досі вдавалося уникати значних надзвичайних ситуацій — на щастя, обстріли не зачепили хімпідприємства. Однак руйнівні процеси, що їх спричинило масове закриття й затоплення шахт, уже четвертий рік тривають під землею. Востаннє таке траплялося під час Другої світової. Річ у тім, що водовідлив повинен працювати навіть на вже закритих копальнях.
У 2009 році в регіоні було 226 шахт. Варто пам'ятати й про щонайменше 2500 нелегальних копанок. Кількість потенційно небезпечних об'єктів — 3240. Ідеться про хімічні заводи, кар'єри, трубопроводи й родовища нафти.

Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін заявляють, що термінового реагування потребує ситуація, що склалася на об’єктах шламонакопичувача 3-ї черги промислових відходів коксохімічного виробництва ТОВ НПО “Інкор і Ко” (розташоване поблизу населеного пункту Новгородське, Донецька область). Українська сторона СЦКК та представники аварійно-рятувальної служби цього фенольного виробництва скоординували необхідний порядок дій щодо проведення обслуговування та ремонту визначених об’єктів. Проте, проведення робіт неможливе, оскільки, до цього часу гарантії безпеки з боку ОРДЛО відсутні.

Але найбільша загроза — закриття й неконтрольоване затоплення копалень.

Тільки на шахті Стаханова, нині «Капітальна» діяли під 200 кілометрів гірничих виробок. Це більше за Київський метрополітен. І це лише на одній шахті. Уявіть, якщо затопити метрополітен, який об'єм води там може поміститися. Нині водовідлив не працює практично на всій окупованій території.
“Через підтоплення шахт в регіоні підвищується рівень ґрунтових вод, що в свою чергу призводить до підвищення кількості солі, мінералів і навіть радіації у воді”, – повідомляється на сайті "Громадське".

Наталя Макарова, керівник лабораторії іонного обміну та адсорбції Національного університету Київський політехнічний інститут зазначає, що такою водою можна користуватися як технічною, але вона не придатна навіть для поливу рослин. Вживання такої води людьми є категорично небезпечним.
Найскладніше передбачити, де саме забруднена вода може потрапити у водойми. Основна частина території самоназваної «ДНР» геологічно розташована на пагорбі, вище Сіверського Донця, отже, у разі забруднення вода потраплятиме на підконтрольну територію. Сіверський Донець впадає в Дон, а Дон — в Азовське море.

Віктор Герт, директор «Центральної» — найбільшої працюючої шахти міста Горловка: «У Горлівці свого часу добували ртуть. На глибині 540 метрів. Якщо ми допустимо, що вода підніметься до такої відмітки і вийде на поверхню, вона потрапить у Сіверський Донець. Ми можемо отримати катастрофу, сумірну з Чорнобилем. Наше завдання — скінчити війну. Я знаю багато шахт, і ця «горлівська група», можливо, не до кінця розуміє ризики».

У 1979-му на шахті «Юнком» в Єнакієвому провели підземний ядерний вибух. Експеримент мав на меті «збурити» породи: копальня вважалася однією з найнебезпечніших через викиди метану. Випробування виявилося невдалим, викиди газу продовжувалися. Скляну капсулу з радіаційними сполуками — об'єкт «Кліваж» — законсервували на глибині 900 метрів. Вона й досі там. Навесні цього року окупаційна влада зупинила відкачку води з цієї шахти. Шахтний ставок, в який раніше викачували підземні води, пересох всього за місяць. Отже, тепер вода в виробках. Розмиває радіоактивну породу. Як швидко і куди потраплять потім підземні води з частинками радіоактивного ґрунту – невідомо.

Про небезпечний об'єкт знають і в українському уряді. Міністр екології Остап Семерак заспокоює: «Про це відомо міжнародній спільноті, ми ж повинні контролювати та слідкувати. Проблема потребує глибших досліджень. Існує загроза протікання цього забруднення, але вона мінімальна».

Між тим 13 липня на території контрольного пункту в’їзду/виїзду «Майорське» відбулось чергове спільне тактико-спеціальне тренування з питань ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій радіаційного характеру за участі підрозділів РХБ захисту Збройних сил України, ДСНС України у Донецькій області, Державної прикордонної служби України та Державної фіскальної служби України зі складу Об’єднаних сил.

У зв'язку із занедбанням шахт також зростає кількість смертей від токсичного отруєння метаном. Вода з нижніх горизонтів затоплених шахт, піднімаючись, виштовхує на поверхню метан та інші отруйні гази. «Газ уже виходив у підвали будинків, гаражі, вже були жертви... Донбас під землею, мов голландський сир» — розповідає геолог Яковлев після експедиції лінією зіткнення. Провали грунту, і, як слідство, деформація будинків стає буденним явищем.



Через постійні обстріли та ускладнення доступу до об'єктів, наразі не існує системного моніторингу екологічного стану окупованої території задля попередження та завчасної ліквідації лиха. Мінекології скаржиться на «відсутність належної взаємодії між природоохоронцями і військовими». А чинний мандат спеціальної моніторингової місії ОБСЄ не передбачає екологічної оцінки.

Що ж робити й до кого звертатися, якщо раптом катастрофа станеться на території самоназваних «ДНР» чи «ЛНР», і також загрожуватиме мешканцям підконтрольних територій?

Міністр екології Остап Семерак пояснює, що Україна не може розраховувати на ефективну роботу залишків служб спасіння на непідконтрольній території. Єдиним протоколом сьогодні є взаємодія між двома сторонами щодо припинення обстрілів і використання умовного режиму тиші для виходу бригад для ліквідації можливих наслідків та аварій. Найкращий сценарій - це повернення окупованих територій під контроль України, припинення військових дій.

Між тим ризики зростають щоденно. "Екологічна бомба" може вибухнути через 15, 10, 5 а можливо і 2 роки. Екологічними біженцями можуть стати щонайменше 2,5 мільйони людей.



Анна Маніаті

за матеріалами hromadske, unian, ukrinform, zik