Тризуб з оливковим вінком
100 років тому, у лютому 1918-го новоствореною Українською Народною Республікою було прийнято Закон про державний герб України, в якому «приймається знак Київської держави часів Володимира Святого».
Мова йшла про графічний проект Василя Кричевського, українського художника, графіка, засновника Української академії мистецтв. На зображенні містився тризуб оточений оливковим вінком. Герб розроблявся на основі знаку Володимира Великого, за князювання якого Київська Русь досягла найбільшої могутності й до її складу входили всі пізніші українські землі. Герб України символізував ідею Соборності – об’єднання всіх етнічних українських територій в одну державу; оливковий вінок відображав мирну політику УНР.
Однак, тризуб був присутній на наших землях ще задовго до цих подій. Археологічні знахідки свідчать, що його використовували царі Боспорського царства в якості ознаки царської власності ще у 3 ст. до н.е. Вибір цього символу в якості царського знаку мотивувався походженням царів Боспору від Посейдона. У Боспорському царстві спостерігається трансформація тризубця (як знаряддя на зразок вил з трьома зубцями) в стилізований символ, вже абстрактний від його вихідного смислового змісту, а має значення символу родової приналежності, своєрідного родового знаку аристократії. Тризуб також використовували царські скіфи, які називали себе нащадками атлантів.
Тризубці на монетах Боспорського царства, 3 ст. до н.е.
Символ тризубця був поширеним не тільки на території сучасної України. Це один з найстародавніших символів Європи, Азії, Індії, Скандинавії. Знаки і медальйони з тризубом на території стародавньої Русі відомі історикам давно. Зокрема, знак тризуба знайдено на цеглі Десятинної церкви в Києві (986 - 996).
Тризуб на монетах князя Володимира Великого
Але вченими ще не знайдені предмети з гербовими зображеннями, за часів безпосередньо попередніх давньоруській державі. Тому історики не можуть з певністю пояснити походження загадкового знаку київських князів.
У 1889-1908 роках була сформована версія, згідно якої тризуб київських князів – це візантійська монограма слова ΒΑΣΙΛΕΥΣ («василевс», з грецької – «цар»). У 1934 році з’явилась версія монограми кирилицею.
Тризуб як візантійська монограма (версії Болсуновського, Чернева, 1889)
Згідно іншої, однієї з найпопулярніших версій, тризуб – це стилізований сокіл, що стрімко пікірує атакуючи здобич, «сокіл волі». У скіфів і сарматів сокіл вважався символом шляхетності і царської влади. А в Київській Русі Х століття мотив соколу часто використовувався на наконечниках мечів і пік, підвісках, застібках. «Слово о полку Ігоревім» більше 10 разів порівнює руських князів із соколами і називає їх «соколичами».
«Сокіл – Сонячний птах, духовне єство світотворення. Він сидить на вершечку світового древа, поряд із небесними світилами, й відає про все. На витворах народного мистецтва зображена космогонічна картина: сокіл на верхівці прадерева, він створює світ. У колядках змальоване дерево, "а на вершечку сив соколонько гнізденько си в'є", щоб знести яйце, в якому зародиться життя.
У сокола гострий зір; він високо сидить і все бачить. Проте здатність птаха знати минуле й передбачати майбутнє визначена його надприродними властивостями, якими наділила його народна фантазія. Віщий дар сокола пояснюється його божественним походженням. Ніким не народжений, безсмертний, вічний і мудрий, як сам світ, сокіл, "хоч і не бачить, то й так знає» (100 найвідоміших образів української міфології / В. Завадська, Я. Музиченко, О. Таланчук, О. Шалак ; за заг. ред. О. Таланчук. – К. : Орфей, 2002. – С. 307).
Тризуб Анастасія Козака, І.-Франківська область
У лютому, вже 1992 року тризуб було офіційно визнано гербом незалежної України. Того ж року, в Івано-Франківській області, колишній вояк УПА Анастасій Козак створив найбільший тризуб в Україні. Анастасій виклав його з білого каменю на схилі гори із підписом «воля». Місце він обрав не випадково – саме тут відбувались жорстокі бої між повстанцями сотні Пилипа Орлика та більшовиками. Таким чином автор вшанував своїх побратимів з УПА. На створення тризубу пішло дві вантажівки каменю, який Анастасій переносив вручну в двох сумках (а на той час йому було вже 70 років). Навколо тризуба висаджені смерічки і туї, а фундамент обладнаний канавами, щоби каміння не змістилось. Сьогодні за пам'яткою доглядають місцеві школярі.
Анна Маніаті,
вісник "Гілка Калини", лютий 2018.
