Запорізька Січ та Запорізькі козаки
Перші відомості про українських козаків датуються кінцем ХІІІ століття. Передумови їх появи – велика нейтральна територія (її називали Полем) та
відсутність чітко окресленого кордону між землями руських князівств та Ордою. Навіть на початку ХVІ століття кримський хан писав до великого князя литовського: «То земля не моя і не твоя, лишень Богова», бо захоплювали цю «буферну зону» і русини, і татари.
Виникнення козацтва було також пов’язане з необхідністю охорони кордонів, а також із можливістю степової здобичі.
Слово «козак» має різні версії походження, ним позначались і «сторож», і «розбійник», і «вільна людина».
У 1492 році вперше фіксуються козаки-християни. Вони освоювали степове порубіжжя, яке не належало жодній країні. На відміну від татар, ці люди займалися переважно землеробством. Це привело до утворення окремої соціальної групи. Термін «козак» доповнився ще одним сенсом – «нікому не підлегла людина».
Таким чином, виникнення козацтва обумовлене сусідством двох етносів, руського й татарського. Нічиї люди на нічиїй землі взаємно переймали одяг, мову, звичаї. Звідси причини появи тюркських елементів у козацькому побуті: шаровари, кобза (що мають схожість і з грецькою бузукі) та іншого.
Об’єднанню у спільноту сприяла необхідність виживання в умовах постійної небезпеки. На перше місце виступає боротьба з набігами татар. Погроми ворогів були настільки руйнівними, що полонених на невільницьких ринках Криму та Стамбула продавали зв’язаними за шию по десятку.
Поштовхом до об’єднання козаків у згуртований колектив стала поява харизматичного лідера, князя Дмитра Вишневецького. В історію він увійшов під прізвиськом Байда. На той час були укріплення біля Чернігова у Седневі, у Каневі, поблизу Кременчука у Переволочній.
На початку 1550-х років Вишневецький побудував за порогами Дніпра велике укріплення. Знаходилось воно на острові Хортиця. За останніми археологічними дослідженнями, фортеця була мурованою. Вона і є перша Запорізька Січ.
Виникнення Запорізької Січі саме тут пояснюють і як данину традиції. Ще грецький імператор Костянтин Багрянородний (905-959 рр.) згадує це місце як острів св. Григорія. Сюди у 1224 році з’їжджалися руські князі перед битвою на річці Калка.
Назва «Запорозька Січ» означає, що знаходилася вона за порогами Дніпра. Також етимологію слів виводять від «сікти». Але не голови ворогів, як подають деякі «історики», а у значенні «рубати ліс».
Врешті-решт Запорізька Січ стала сприйматися як символ козацької єдності, хоча її місцеперебування змінювалося декілька разів. Про це є відомості у декількох джерелах. Причини перенесення – руйнування укріплень ворогами, стратегічні міркування, епідемії. Іноді козаки шукали більш зручні місця для проживання. Усього за два з половиною століття зафіксовано заснування восьми Січей:
• Хортицької;
• Базавлуцької;
• Томаківської;
• Микитинської;
• Чортомлицької;
• Олешківської;
• Кам’янської;
• Нової, або Підпільненської.
Кожна з них існувала як козацька республіка, на засадах рівності та братерства. Відоме прислів’я говорить: «Січ – мати, Великий Луг – батько, отам треба й умирати».
Козацька держава в очах правителів Московії, зокрема, Катерини II, завжди була занадто самостійною. Політичний устрій Росії не передбачав такого варіанту. «Вольності козацтва» дратували ще Петра І, тому ліквідація Запорізької Січі давно була вирішеною справою, потрібні були лише сприятливі умови.
Такий момент настав у 1775 році. Російсько-турецька війна переможно завершилася, вихід до Чорного моря був відкритий і допомога козаків стала непотрібною. 16 червня 1775 року російські війська повністю зруйнували Запорізьку Січ. Кошового отамана Петра Калнишевського разом із козацькою старшиною було звинувачено у державній зраді та засуджено до каторги.
У серпні Катерина II оприлюднила маніфест, в якому офіційно сповіщала про ліквідацію Запорізької Січі. Козаки в ньому були зображені як «кубло пияк та розбишак».
На місці укріплень залишилися руїни та могили, та Січ продовжувала жити у пам’яті народу, в його піснях і думах…
За матеріалами: myukraine
