Там, де елліни зустрілися з варягами
Борисфеніда. Більшість істориків схиляється до думки, що саме так називалося давньогрецьке поселення на сучасному
острові Березань (Україна). За багато століть до появи грецьких емборів (торговців) у Ніжині, вирувало життя на півострові, розташованому на Півдні України (Півночі Чорного моря). У ті часи острів Березань з’єднувався з материком і омивався водами річки Березанки (в античні часи вона звалася інакше). Ріка й була головним джерелом питної води.
У VII ст. до н. е., за деякими припущеннями, завдяки грекам з міста Мілета на півострові з’явилася грецька колонія Борисфеніда. До заснування Ольвії Борисфеніда була міцним торгівельним центром. Доказом її існування є твори Геродота, а також численні археологічні знахідки елліністичного часу: рання розписна іонійська кераміка, монети, які карбувалися в Ольвії.
За часів Київської Русі грецька колонія є важливою локацією на торговому шляху «з варяг у греки». Саме тут варяги вперше увійшли в контакт з еллінами. У 1905 році на острові знайшли єдиний в Україні рунічний надпис. Останній, напевно, був частиною надгробку над могилою варязького купця з Готланду. Текст говорить: «Грані зробив це сховище в пам'ять Карла, його партнера».
Невідомо точно коли, але рівень води піднявся на 6-8 метрів та море затопило смугу суходолу, що з’єднував острів із материком. Тоді острів і став островом, а греки, звичайно, його залишили.
Згодом, хто тільки не причалював до острова протягом багатьох століть: турки, англійці, французи, запорізькі чайки. У середньовіччі Березань мав велике тактичне військове значення, оскільки очолює гирло Дніпра.
Постійно на Березані ніхто не живе. Лише іноді рибалки, а влітку археологи й туристи бувають на цьому клаптику суші. Люди потрапляють сюди на човнах із Очакова, Рибаківки та, навіть, із Коблево.
Анна Маніаті
Редактор: Яна Гончар-Куклас
Фото: Роман Маленков, 2015.