Міфи довкола Майдану
21 Листопада 2013 , перші активісти вийшли на Майдан Незалежності. Через те, що багато країн Європи в той час використовували російські інформаційні агентства як основне джерело, навколо Революції Гідності (Майдану) з’явилося багато міфів. А саме.
Міф 1. Люди вийшли на Майдан за НАТО, за США.
Перші активісти, переважно молодь, студенти, вийшли на Майдан 21 Листопада 2013 року в знак протесту проти рішення Кабінету Міністрів України призупинити процес підготовки підписання Угоди про Асоціацію України та ЄС.
З 21 по 24 Листопада чисельні мітинги відбувалися у всіх крупних городах України: Львів, Дніпропетровськ, Харків, Донецьк.
24 Листопада почалися перші зіткнення з міліцією. До 29 Листопада відбувалися багаточисельні мітинги, студентські страйки, до яких підключилися представники опозиційних політичних партій.
У ніч проти 30 Листопада, на Майдані вже не було людно. Експерти наголошують, що якби влада утрималась, то протести припинилися би самі по собі. Але… Тієї ночі за наказом влади, відбувся силовий розгін мітингувальників, внаслідок якого десятки студентів було травмовано.
Ця стало точкою не повернення для українського народу. Наступного дня чисельність майданівців збільшилася в рази. Люди вийшли не за НАТО, ЄС чи США. Люди вийшли проти свавілля влади. Людям набридло жити в країні, де постійно треба давати хабарі в школах, лікарнях, податковій , де рішення суду можна купити, де пенсіонерам ледь вистачає пенсії на хліб, а влада на народні гроші будує маєтки, купує шикарні авто.
Міф 2. Майдан організовано Держдепартаментом США, коштами Сороса і т.д. Люди стоять за гроші.
Події на Майдані стали поштовхом розвитку волонтерства небачених масштабів. Люди вдень працювали, а ввечері йшли на Майдан допомагати тим, хто жив у наметовому містечку. На Майдан несли все зі своїх будинків: їжу, ліки, гроші.
До простих людей приєдналися представники середнього та крупного бізнесу. «Або революція, або еміграція. У суспільстві утворилася критична маса свідомих людей, які хочуть працювати чесно, але не мають для цього можливостей», − Михайло Сало, фінансовий директор Львівської бізнес-школи.
Так, під час Революції Гідності, багато приватних кафе годували, поїли чаєм-кавою всіх бажаючих. Деякі установи дозволяли людям переночувати, погрітися в своїх приміщеннях.
В той період на вулицях за гроші виходили так звані «тітушки» - найняті владою кримінальні елементи, люмпени.
Міф 3. На Майдані зібралися фашисти, неонацисти. Протести направлені проти Росії, росіян, російськомовних громадян.
Ніколай Богомолов, російський кореспондент РБКдейлі, 19/02/2014 : «Националистов, в том числе ультраправых, на Майдане действительно очень много. Так что в первый день и я выходил на площадь с некоторым опасением.
Потом начал общаться, и тревоги улетучились. Киевляне, «западенцы», одесситы и прочие просили передать русским, что здесь против них ничего не имеют, что борьба идет против Януковича».
Конституція України гласить: «В Україні гарантується вільний розвиток, використання та захист російської та інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування». І Конституцію України ніхто не змінював.
Міф 4. На Майдані суцільна анархія.
На Майдані склався дивовижний рівень відповідальності й організованості. Люди добровільно розділили необхідні функції і навчилися ефективно і радісно їх виконувати.
Були окремі добровольчі підрозділи: Кухня, Медичний центр, Інформаційний центр, Охоронні загони, Різноробочі, навіть Академія, в якій людям читали лекції провідні українські фахівці. 
Поміж тим, ніхто не може пояснити як все організувалося. Ось стандартна відповідь майданівців : «Прийшов у намет, подивився навкруги, вирішив якось допомогти». Так, не було влади, але не було й примусу, всі були рівними та існували завдяки взаємодопомозі.
Міф 5. Майданівці були озброєні.
Так, у майданівців була своя власна зброя.
Ніколай Богомолов, російський кореспондент РБКдейлі, 19/02/2014 : «Практически все одеты в мотоциклетную, хоккейную или велосипедную защитную экипировку. 
Имеются щиты – как трофейные, так и самодельные, из металлических листов с дверными ручками. За баррикадами лежат мешки с кусками брусчатки, каждый кусок весит в среднем около двух килограммов. В руках у протестующих самые разные предметы: железные трубы, табуретные ножки со вкрученными болтами, кистени, кирки, секиры. На баррикадах стоят собранные из железных уголков гигантские рогатки. В качестве снарядов используют мешки с камнями или пятилитровые бутыли со льдом. Другое приспособление из Средневековья – «рыбалка», скалолазная веревка с огромным четырехлапым крюком. Ее забрасывают за строй милиционеров, и 10 человек начинают тянуть. Иногда кого-то вытягивают, иногда просто разрушают строй. На Майдане постоянно проходят тренировки отрядов самообороны под руководством бывших военных, ветеранов-афганцев, инструкторов из спортивных клубов».
Але це ніщо в порівнянні зі снайперськими гвентівками, кулями зі зміщеним центром ваги і т.ін.
Міф 6. Відбувся державний заколот. До власті прийшла Хунта.
Якщо дотримуватися загальноприйнятої термінології, то дійсно, відбувся державний заколот, зміна влади «знизу».
Хунта – це політична група, яка захопила владу в країні за допомогою військових задля встановлення власної диктатури. Події на Майдані до цього не мають жодного відношення.
Міф 7. Майдан спричинив війну на Сході України
Війну на Сході України спричинили імперські амбіції Російської Федерації. А також.
По-перше, планове захоплення російськими військовими Криму, проведення незаконного референдуму та анексія Криму російською владою. Про що В. Путін відверто розповідає в документальній стрічці «Крим: дорога на батьківщину».
По-друге, сепаратистські настрої Східної України, що роками підігрівалися російськими змі, та загострилися під час керування Януковича; фінансування та озброєння терористичних груп з боку РФ, які було нелегально перекинуто на територію Східної України.
По-третє, подальше відкрите воєнне вторгнення РФ на територію України.
Міф 8. Росія рятує російськомовне населення
Беручи до уваги вищевказані міфи, будь яка розсудлива людина зрозуміє, що нікого рятувати не було й немає потреби. Це лише привід, який подається російськими змі, щоб утримати рейтинг Путіна.
Не одноразово доведено, що довкола кожної великої історичної події, що відбувається у світі, завжди будуть виникати різні міфи та інтерпретації. Такий приклад є і в сучасній грецькій історії. А саме, події в Афінському університеті (Політехніо), 17 листопада 1973 року. Довкола них навіть сьогодні, 40 років потому, коли історична правда майже ясна, все рівно існують інсинуації, а різні групи просувають власні версії, залежно від своїх інтересів.
