Кримські татари - ціна війни, ціна миру
1941: останній мирний травень кримських татар на батьківщині. Фото з журналу "National Geographic", архів Гульнари Бекірової
Не лише кримські татари є жертвою теперішніх історичних фальсифікацій, але з огляду на поточну політичну ситуацію, саме кримцям сьогодні доводиться найтяжче.
Спираючись на документальну базу (переписи населення, документи державного архіву РФ та інші), кримський історик Сергій Громенко розвінчує найбільш поширені міфи навколо "кримськотатарських питань" і визначає "ціну війни та ціну миру" для цього народу.
Основні висновки такі:
Всього кримських татар в Криму на початок бойових дій: 232 тис.
Всього загинуло, померло, зникло без вісти: 18 тис.
З них:
- на боці СРСР: 11-12 тис. (8 тис. в боях поза Кримом; 3-4 тис. в боях в Криму, в загонах партизан та внаслідок окупаційного терору)
- на боці Німеччини: 6-7 тис. (5-6 тис. в боях поза Кримом; 1 тис. в Криму)
Всього ув’язнено за колабораціонізм: 9,5 тис. (6 тис. в Криму; 3,5 тис. в Європі)
Всього депортовано з Криму: 194 тис. (183 тис. спецпоселенців; 6 тис. мобілізованих до резервних таборів; 5 тис. на роботи до "Московугля")
Всього демобілізовано та долучено до спецпоселенців військових: 9 тис.
Всього емігрувало: 1,5 тис.
Цей невеличкий екскурс в демографічну історію кримських татар каменя на камені не залишає від традиційних міфів щодо них.
По-перше, хоча колабораціонізм серед кримців мав місце і притому помітне (зрештою, жоден народ під нацистською окупацією не уник цього гріху, навіть євреї), все ж ні про яку "тотальну співпрацю з ворогом" не може бути і мови. Крім того, в лавах Червоної армії та партизанських загонах все одно служило більше кримських татар, ніж у Вермахті.
Радянський льотчик-ас - кримський татарин Амет-Хан Султан, двічі Герой Радянського Союзу.
По-друге, ніяких 20 тисяч дезертирів не було, і суто арифметично не могло бути, ні в Червоній армії загалом, ні в нещасливій 51-й зокрема.
По-третє, абсолютна більшість колабораціоністів-кримчан або загинула в боях, або понесла індивідуальну кару (і понад тисяча осіб – безневинно), тому змушувати розплачуватись за їхні вчинки цілий народ – це не "справедлива відплата", а очевидний злочин проти людяності, на які радянська влада була щедрою.
І, нарешті, по-четверте, понад 30 тис. загиблих протягом року на нових місцях кримських татар однозначно спростовують неосталіністські вигадки про те, що депортація була "благодіянням" чи навіть "спасінням" для кримців.
Україна має обов’язок визволити історію кримських татар з полону міфів, навіть якщо поки що не в силах врятувати з окупації сам народ.
Повне дослідження тут
