Ребетіко внесено до списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО
Слідом за середземноморською дієтою, мастіхою острову Хіос, мармуром острову Тінос, ритуальною ходою Момогері, грецький музичний жанр Ребетіко
поповнив Представницький список нематеріальної культурної спадщини людства. Таким чином ставши п'ятим елементом нематеріальної культурної спадщини Греції, який було відзначено ЮНЕСКО.
На своєму 12-му щорічному засіданні Міжурядовий комітет Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини (ЮНЕСКО, 2003 р.) затвердив реєстрацію Ребетіко у Представницькому списку нематеріальної культурної спадщини людства.
Зазначена зустріч відбулась в Кореї з 4 по 9 грудня 2017р. Згідно ЮНЕСКО, позитивне рішення щодо Ребетіко було прийнято завдяки «його динамічного характеру, а також перетворення у потужний орієнтир колективної пам’яті та ідентичності греків».
Ребетіко (грец. ρεμπέτικο) — жанр міської авторської пісні, популярний в Греції на початку 20 століття, особливо у 1920 — 1930-ті роки. традиційно виконується у супроводі бузукі, баглами, іноді у поєднанні з акордеоном чи гітарою. Як музичний жанр виникла в результаті злиття фольклору ребетів (грецьких «батярів») із музикою репатріантів з Малої Азії. Пісні виконувались під акомпанемент струнних інструментів — бузукі та баглами у закритих приміщеннях. Найчастіше їх можна було почути у спеціалізованих кав'ярнях.
Восени 2018 року очікується засідання ЮНЕСКО щодо віднесення до нематеріальної культурної спадщини людства й «техніки сухого каменю». Відповідну заявку представлено Грецією разом з Францією, Швейцарією, Іспанією, Італією, Хорватією, Кіпром, Словенією. Техніка сухого каменю передбачає створення споруд з каменю (переважно стіни) без використання будь-якого додаткового в’яжучого матеріалу. Використовується в Греції від прадавніх часів й сьогодні.
Анна Маніаті
