Етнобільшовизм - нова загроза в Європі
Нове ідеологічне і, не тільки, озброєння наростає в Росії з метою дестабілізації Європи та дотримання можливого союзу з ісламськими екстремістами.
Авт. А.Х. Папандропулос
"Одним з аспектів доктрини Путіна на геополітичному рівні є впровадження етнобільшовизму на Балканській частині Європи, особливо в Греції та Сербії». Алексіс Береловіч, професор Університету Париж IV.
У перший раз я почув розмову про етнобільшовизм в 1982 році в Мюнхені. Поїхав туди, щоб зустрітися з відомим дисидентом Олександром Зінов’євим та поговорити з ним від імені журналу “Εποπτεία”, який видавався П. Дракопулосом. Отже, під час зустрічі, російський дисидент говорив, зокрема, про етнобільшовизм, підкресливши, що коріння цієї ідеологічної тенденції сягає як комуністичного Радянського Союзу так і Німецької Демократичної Республіки. Основною метою етнобільшовизму, на сьогоднішній день , є створення Євро-азійської імперії у самому серці Росії сильною рукою Німеччини. Великими теоретиками етнобільшовизму та євроазійства були та є : Миколай Данілевський (1834-1906), вигнаний В. І. Леніним принц Микола Трубєцкой, та народжений у 1962 році Олександр Дугін - радник президента Росії, Володимира Путіна, з питань геополітики.
Видавник журналу "Деталі” , він же, ідейний лідер нових правих Росії, Олександр Дугін вважає, що в геополітичному плані Росія повинна інтегруватися з країнами « ближнього зарубіжжя», як Білорусія та Україна. Він також схвалює гармонійне співіснування православної та ісламської культур, виступає проти іудаїзму й католицизму. Дугін наголошує, що російський народ є носієм вищої місії у світі з інтеграції Євразії, яка принесе свій власний, специфічний політичний та соціальний, устрій, який, звичайно, буде відхиляти західний лібералізм з капіталізмом та всі їх економічні, політичні й культурні похідні.
Слід зазначити, що ця ідеологія не є новою для російського політикуму. Вона існувала задовго до розпаду комуністичної системи, а зміцнення припадає на період керування Михайла Горбачова, та конвергенцію російських націоналістів з «зубрами» сталінізму. Особливо останні, побачивши зусилля М.Горбачова наблизитися до Заходу, почали негативно реагувати на кожну спробу ввести в економіці та суспільстві ліберальний підхід до вирішень задач. Ці реакції почали набувати сили в часи «застою» радянського режиму, у період війни в Перській затоці, й більшість спостерігачів стверджує, що саме ця конвергенція й прискорила процес розпаду СРСР. Крах СРСР різко висвітив глибокі тріщини, які існували в російському суспільстві та призвів до співпраці російських націоналістів з комуністами для того, щоб запобігти можливому просуванню Росії в сторону Заходу. У цьому контексті, на передній план вийшла роль Росії на теренах так званої Євразії. Російський етнобільшовистський рух походить з теорії, заснованої на ідеологічних позиціях і геостратегічних міркуваннях.
З моменту появи книги з євроазійства "Росія та Європа: дослідження культурних і політичних відносин слов'ян з германо-латинським світом” Миколи Данилевського, до аналітичної роботи Льва Гумільова, центральні ідеї цієї теорії залишаються тими самими : Євразія визначається як окремий культурний простір, відмінний як від Заходу, так і від Сходу. Таким чином, Євразія набуває свого абсолютного геополітичного статусу, у вигляді якоїсь "проміжної території" (теорія Дімітріса Кітсікіса), який підтримує баланс серед інших культурних просторів, що розташовані «скраю».
Згідно теоретиків євроазійства, яке є домінуючим в Росії, Євразія – є не тільки великою континентальною частиною землі, але й «колискою людства». За таких обставин, Росія може бути тільки в опозиційних відносинах з Європою, бо російська душа і національний характер мають радикально інший онтологічний склад від усього західного.
Головним представником та ідеологом російської самооцінки був Г. Данілевський, який у своїй книзі "Росія і Європа", опублікованій у 1869 році, пояснює походження російської єврофобії, і виділяє, на його думку, основні положення теорії Євразії. Це теорія із сильними расистськими ознаками, великими дозами антисемітизму і ненависті до ліберального сприйняття життя. Це теорія, яку як прапор поперед себе несе все зростаюча кількість прихильників етнобільшовизму, які прагнуть «перемогти капіталізм та глобалізацію».
Гірше інше. Як пише теоретик - прихильник цієї ідеології на Заході, викладач пан Дімітріс Кітсікіс, коли етнобільшовизм зустрічається з тероризмом в Інтернет мережі, створюючи кібер-, або інформаційний тероризм, «призначений для знищення інформаційних систем з подальшою дестабілізацією урядів» – це відповідь майбутній глобалізації та, можливо, якщо дивитися ретроспективно, шлях, обраний Володимиром Путіним для Росії.
Шлях, по якому зроблено вже достатньо багато кроків у Греції, де ось ця російська ідеологія має хорошу комунікаційну базу, зв'язки з високопоставленими політичними діячами, що її підтримують, а також досить фінансів для продовження.
За цих обставин, у фазі, що наразі перебуває Греція, слід чекати зміцнення етнобільшовистської ідеології в конкретних сферах життя грецького суспільства з наслідками, в залежності від того, чого вона прагне досягти.
Джерело: 1
